Важливі рекомендації по підживленню пшениці азотними добривами

Сьогодні для аграріїв України стоїть досить важливе завдання – виростити хороший урожай пшениці з високими показниками якості зерна. Це актуально і для продовольчої безпеки держави, особливо в умовах війни, так і для отримання аграріями прибутково урожаю важливої с.-г культури. Особливо це актуально при знаному скороченні посівних площ (восени 2024 року посіяно 4,4 млн. га) в зв’язку з військовими діями на частині території держави, так і на фоні несприятливих погодно – кліматичних умов під час проведення посівної компанії. Навіть  імовірні весняні посіви ярої пшениці не зможуть компенсувати можливий дефіцит продовольчого зерна в зв’язку з низькою її урожайністю. Тому, перед аграріями України сьогодні стоїть важлива задача національного значення – отримати максимальний урожай пшениці з високою якістю зерна. А для цього потрібно застосувати найкращі технологічні рішення, які сьогодні існують в світі. Одним з них є забезпечення посівів азотними добривами в достатній кількості і з науково – обгрутованим їх розподілом в певні періоди вегетації.

Умови перезимівлі та стан посівів пшениці навесні обумовлюють заходи подальшого весняного догляду. Тому, перед першим підживленням озимої пшениці по мерзло – талому грунті  необхідно провести облік і обстеження посівів озимини та встановити фізіологічний стан рослин. Також, слід враховувати кількість рослин на одиниці площі та їх фазовий розвиток. Якщо рослини не розкущилися восени і знаходяться в фазі «шильце» чи 1 – 3 листочків, але їх густота складає не менше 350 шт./квадратний метр, тоді є сенс планувати підживлення азотними добривами для отримання додаткового весняного кущіння і формування продуктивного стеблистою.  

Для пшениці озимої навесні важливо створити сприятливі умови живлення азотними добривами до початку переходу їх до фази ВВСН 31 (вихід в трубку), коли відбувається закладка колосових бугорків. Підживлення сприяє кращому весняному кущінню рослин, інтенсивному відростанню вторинної кореневої системи, значному збільшенню кількості колосків, покращує озерненість колоса, особливо в умовах оптимального зволоження ґрунту і помірної температури повітря.

Час внесення азотних добрив. На час відновлення вегетації озима пшениця має бути забезпечена азотом, тобто вона повинна «проснутися»,  але не бути голодною.

При сніжному покриві, навіть 3 – 5 см,  вносити азотні добрива не варто. Деякі фермери вважають, що якщо сніговий покрив не суттєвий (до 5 см), то можна вносити азотні добрива. Це помилка! Навіть при тонкому сніговому покриві найменше танення снігу призведе до стоку води. Вода буде переміщати азот в низини, які є на кожному полі. Це призведе до нерівномірного розподілу азоту на полі. Виключення можливе для південних регіонів України в зв’язку з дефіцитом вологи в грунті та під час подальшої вегетації пшениці. Тоді можливо, як виключення з правил, вносити добрива при незначному сніговому покриві. В цих випадках ризики втрати азоту нівелюються іншими,  більш критичними чинниками.

У пшениці, як у злакової культури, у якої формування складових врожаю відбувається в кожній конкретній фазі, є ще одне правило. Знаючи те, що внести азот потрібно обов’язково в фазі кущіння, внесення в фазі трубки – це втрата максимальної вигоди. Пшениці це не нашкодить, але вона знизить свій біологічний потенціал урожайності, навіть якщо внесена велика доза азоту. Просто цей азот не зможе в фазі трубки зробити те, що він міг би зробити в фазі кущіння. Попросту це означає, що запізнившись на кілька днів, агровиробники не тільки недогодовують рослини пшениці, але і втрачають кошти на непродуктивне внесення вже не настільки актуального азотного добрива.

Перше  підживлення пшениці азотом (регенеративне) — найбільш важливий агрозахід, що визначає рівень урожайності озимих зернових культур. Найбільш доцільним є обов’язкове дворазове підживлення озимих: перше — по мерзлоталому ґрунті для відновлення та нарощування вегетативної маси рослин, друге (продуктивне) — локальним способом на початку виходу рослин у трубку для безпосереднього підвищення зернової продуктивності. Найбільш розповсюдженими азотними добривами сьогодні є аміачна селітра і КАС. Карбамід аграрії менше використовують  по причині його вищої вартості та імовірної втрати азоту. Ще використовують сульфат амонію для забезпечення посівів і азотом і сіркою, а на дерново – підзолистих грунтах з надмірною кислотністю аграрії вносять вапняково – аміачну селітру.

В останній час, особливо  при вірогідності раннього відновлення вегетації (перша декада березня) на середньо- та слаборозвинених посівах більший ефект, ніж азотні добрива, забезпечують азотно-фосфорні добрива з високим вмістом водорозчинних форм фосфору (нітрофос, нітроамофос, амофос) або їх суміш з аміачною селітрою. Рекомендована доза для степових районів — N_20–30Р_20–40 кг/га д. р. Азотно-фосфорне підживлення сприяє інтенсивному росту вторинної (вузлової) кореневої системи та кущінню. Проводять його перед або на початку відновлення вегетації поверхневим або прикореневим способами.

Одним зі шляхів вирішення цього питання є прикореневе внесення РКД у ранньовесняне підживлення пшениці спеціальними аплікаторами «Культан» Суміш КАС із РКД дає змогу збільшити коефіцієнт використання фосфору, що пов’язано як із покращенням розподілу фосфору при внесенні, так і з синергетичним ефектом азоту на поглинання рослинами фосфору. Суміш цих двох продуктів найчастіше використовують на початку та в середині сезону. Проте слід брати до уваги те, що склад КАС і його рН значною мірою впливають на можливість випадіння осаду при змішуванні з РКД.

Для стимулювання додаткового весняного кущіння і розвитку кореневої системи на зріджених, слаборозвинених та пошкоджених хворобами посівах доза азоту повинна становити орієнтовно 50–60 кг д. р./га (за умови, якщо її не внесено перед входом у зиму), а на добре розвиненоних посівах — 20–30 кг д. р./га.

Плановий врожай потрібно розрахувати по вологозабезпеченні поля або взяти максимальні врожаї по господарству чи навіть району. Приклад розрахунку потенційного урожаю культур за вологозабезпеченню посівів:

У = (100 * W) / Кw * Км, 

де:
W– продуктивна волога в метровому шарі грунту, мм;
Kw – коефіцієнт водоспоживання, (мм*га)/ц;
Км – коефіцієнт господарської ефективності при стандартній вологості.

Продуктивна волога:

W = W0 + Р *a,  де:
W0 – запас продуктивної вологи на момент посіву в шарі 0-100 см, мм;
Р – кількість опадів за період вегетації культури, мм;
а – коефіцієнт використання опадів.

Наприклад:
W= 90 + 450 * 0,83 = 464 мм
У = (100 * 464) / 360 * 0,5 = 64 ц/га

Отже, маємо потенційну врожайність 64 ц/га – це орієнтовна врожайність для південних районів, для північних до 75 ц/га.

Візьмемо середній плановий врожай – 70 ц/га.

Для формування 1 тони врожаю висококласної пшениці потрібно 30 кг діючої речовини азоту (середні наукові дані).

Тобто, для 70 ц/га потрібно  7*30=210 кг азоту.

Якщо попередник хороший (наприклад зернобобові культури – соя) потребу зменшуємо на 20 кг д.р.. Після гороху та можливо пару можна зменшити на 50.

Після таких  попередників як соняшник або  ріпак додаємо 20 кг д.р.. Після звичайного попередника залишаємо без змін.

Наприклад у нас пшениця після сої, тобто потреба 210-20=190 кг/га.

Запаси в грунті можна визначити згідно аналізу грунту, або орієнтовно гумусу 1% = 20 кг/га д.р. азоту, або взяти  минулий врожай  на полі без добрив.

Наприклад по гумусу: у вас гумусу 3,5% то запас в грунті 70 кг/га. Можливий врожай без добрив буде 24 ц/га.

Наприклад по врожаю: минулий врожай на цьому полі був 41 ц/га, а ви вносили 150 кг селітри (150*0,34=51 кг діючої речовини азоту) то запас в грунті дорівнює (4,1 т/га*30) -51 =70 кг/га азоту.

Тобто потреба в добривах на врожай пшениці 70 ц/га після сої дорівнює 190-70= 120 кг/га д.р. азоту.

Якщо в осінній період вносився азот потрібно відняти внесуну кількість. Наприклад з посівом внесли 100 кг/га нітроамофоски 16:16:16,  тобто внесли 16 кг д.р. . Потреба 120-16=104 кг/га.

За період вегетації нам потрібно внести 104 кг/га, це 104/0,34=305 кг аміачної селітри, або 104/0,32=325 КАС, або 104/0,42=248 кг карбаміду.

Найбільше залежить від двох чинників — стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30%  від повної норми азоту, в нашому випадку

104*0,3=32кг/га.

Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущінню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600-700 шт./м2. 
Якщо посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м2), під час першого підживлення вносять N 60-70. За наявності 180-200 рослин на 1 м2 дозу азоту для першого підживлення збільшують до N80-100.

Норму азоту збільшують в роки з пізньою весною, що характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації (перша декада квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується. В роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає в середині березня) на добре розвинених густих посівах перше підживлення проводити недоцільно.

Найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку. До підживлення необхідно внести гербіциди, щоб не допустити засвоєння азоту бур’янами. Сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю наближаються до головного стебла. Якщо рано навесні внесли 30% загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять 50-60%, або N60-90.

Вносять решту азоту (10-15%) в період від початку фази колосіння до наливу зерна. Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу, зростає маса 1000 зерен. Впливає на врожайність і якість. Чим пізніше проведено підживлення, тим менше азот впливає на врожайність і більше на якість. Для встановлення доцільності проведення цього підживлення використовують дані листової діагностики.
З метою одержання високої врожайності (70 – 80 ц/га) і якості зерна (вміст білка 13-14%, клейковини 27-30%) потрібно вносити сірку. Кількість сірки можна розрахувати по співвідношенню 1/8 до загального виносу азоту, тобто якщо загальна потреба 210 кг азоту/га  то сірки потрібно 210/8=26 кг/га.

Сірку можна внести у вигляді сульфату амонію (21% азоту и 24% сірки)= 26/0,24=110кг/га.

Таким чином, правильний розрахунок норми внесення азотних добрив дає можливість отримати аграріям високий урожай зерна пшениці з високими показниками якості. При урожайності пшениці 7 т га і ціні 8 000 грн. за тону (а на сьогодні така ціна зерна 3 класу) і витратах в 40 тис. грн. на га (середні показники)  можна отримати хороший прибуток.

До ваших послуг – агроконсультант Олексій Сергієнко і команда ArtFieldS.

Дізнайтесь про наші послуги та про нас на нашому сайті. А також перегляньте нові актуальні відео на нашому YouTube-каналі!