icon
Діабротіка – це виклик для аграріїв чи зайві витрати?

Існує велика загроза, яку очікує аграрний сектор України і вона вже не за горами. До якої багато аграріїв відноситься толерантно, а більшість рахує, що це зайві витрати. Це західний кукурудзяний жук – діабротика (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte). До неї поступово звикають, як звикли до короладського жука, який багато років потому був також карантинним об’єктом. Ввезення насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки за погодженням з Укрголовдержкарантином, проведенням ретельного огляду та експертизи. Важливим заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом, за допомогою феромонних пасток. Але сьогодні діабротика виявлена не тільки в західних областях України, а і в Черкаській і Київській областях. Це вже небезпечно. З агротехнічних заходів боротьби є дотримання сівозміни, що включає зернові (крім кукурудзи), багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури. Висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через 3 роки, не допускаючи монокультури кукурудзи. З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин системними інсектицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих інсектицидів проти личинок західного кукурудзяного жука. Небезпечними є як жуки, так і личинки: перші — пошкоджують волоть, листя, іноді навіть молоді качани, другі — живляться коренями кукурудзи, що особливо небезпечно, адже пошкоджуючи коріння вони заносять збудників кореневих гнилей. До речі, личинки здатні подолати до 50 см глибини у пошуках корму. Але чи готові ми захистити посіви кукурудзи без досвіду боротьби з цим небезпечним шкідником? Для довідки: в США фермерськими господарствами для організації боротьби з діабротикою витрачається щорічно більше 1 млрд. дол.

Детальніше
icon
Захист рослин. Нові виклики.

Над чим сьогодні замислюється аграрій? Багато хто наголошує і розповідає, що це можуть бути несприятливі умови, розповсюдження хвороб або шкідників, падіння врожайності, тощо. Але мало хто звертає увагу, що у зв’язку зі зміною клімату, порушенням сівозмін, відсутністю професійних знань, світ чекають нові виклики – віруси, бактеріози, нові види хвороб і шкідників, резистентні форми бур’янів та інше. Але є загроза, яка очікується аграрним сектором України вже не за горами. Про яку мало хто говорить або не говорить взагалі. Це діабротика (мал. 1). До неї поступово звикають, як звикли до короладського жука, який багато років потому був карантинним об’єктом. Але чи готові ми захистити посіви кукурудзи без досвіду боротьби з цим небезпечним шкідником? Чи готові аграрії до ще страшнішого виклику – вірусу бактеріального в’янення кукурудзи (вілту Стюарта (мал. 2))? При виявленні в посівах кукурудзи вілту Стюарта (карантинний об’єкт) забороняється її експорт (Китай та інші країни), що ставить під загрозу не тільки експортний потенціал України, а і економіку всієї країни. Які ще виклики чекають в агроценозах: озимої пшениці, ріпаку, соняшнику, сої? Всі ці виклики потребують не тільки швидких та ефективних рішень, але і інноваційних та раціональних підходів. Хто попереджений – той озброєний. Фахові практичні рекомендації по моніторингу небезпечних об’єктів в агроценозах України збережуть на чисельних площах урожайність с.-г. культур, допоможуть попередити чисельні фінансові витрати.

Детальніше
icon
Управління кислотністю ґрунтів – запорука високих і стабільних урожаїв.

Теоретичні основи кислотності ґрунтів України, якими аграрії добре володіють, дякуючи досягненням вітчизняної і закордонної науки, сьогодні ними і ігноруються, про що свідчить низька урожайність ряду культур, в порівнянні з іншими європейськими країнами. Сьогодні в нашій державі потенціал урожайності озимої пшениці, кукурудзи, соняшнику, сої та інших с.-г. культур обмежується не тільки погодно – кліматичними факторами, а ще й двома факторами – надмірною кислотністю (актуальна чи гідролітична) та ущільненням ґрунту на глибині від 30 до 60 см. В структурі собівартості вирощування основних с.-г. культур мінеральні добрива сьогодні займають від 15 до 40 % в залежності від культури. Але в зв’язку з надмірною кислотністю (надмірною концентрацією іонів водню і алюмінію) засвоєння важливих для життєдіяльності рослин елементів живлення зменшується на 30 – 50 %. Це означає, що всі інвестиції в мінеральне живлення не ефективне, або ефективне тільки на 50 – 70 %. Величезні кошти, вкладені агровиробниками в фосфор, калій, магній, бор і навіть азот, не дають очікуваного економічного ефекту. Крім цього, з’явилися резистентні до відомих фунгіцидів і гербіцидів популяції хвороб і бур’янів, які добре себе почувають в кислому середовищі. Не­ве­личкі відхи­лен­ня по­каз­ни­ка кислотності від нор­ми ма­ють суттєвий вплив на про­це­си, що відбу­ва­ють­ся у ґрунті та в рос­лині, а від цьо­го за­ле­жить фор­му­ван­ня вро­жаю. Представлений практичний досвід на значних площах, в різних грунтово – кліматичних зонах України системний підхід до управління кислотністю ґрунтів в умовах значного дефіциту дефекатів, вапнякової муки та інших важливих меліорантів. Наведена інформація про розміщення в сівозміні сидеральних культур, застосування мінеральних добрив, які не підвищують ґрунтову кислотність, робота з рослинними рештками та ін.

Детальніше
icon
Роль мікроелементів в житті живих організмів.

Рослини мікроелементи отримують з ґрунту. В ґрунті мікроелементи містяться у досить великій кількості, але представлені переважно нерозчинними сполуками. Рослини можуть засвоювати тільки розчинні форми. На рухомість мікроелементів та їх доступність для рослин впливають такі чинники, як кислотність та вологість ґрунту, наявність органічних речовин тощо. Для рослин шкідлива і нестача, і надлишок мікроелементів. Наприклад, при нестачі Мо пригнічується утворення квітів у деяких бобових, при надлишку В рослини уражаються гниллю, хворіють хлорозом. Для нормального росту та розвитку сільськогосподарських культур недостатньо задовольнити їхні потреби у азоті, фосфорі, калії, кальції, магнії та сірці. Для вирощування високих і стабільних врожаїв поряд з біоелементами (С, Η, О, N, Р, К, Са, Mg, S) важливе значення в живленні рослин мають ще близько 18 елементів, передусім – В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo. Оскільки вміст цих елементів у рослинах і ґрунтах досить малий (0,01–0,001 % у перерахунку на суху речовину), тому їх називають мікроелементами. Для вирощування високих повноцінних врожаїв сільськогосподарських культур необхідно враховувати їх вимоги до мікроелементного складу живильного середовища. Більшість мікроелементів потрібні для нормального росту і розвитку рослин, оскільки вони беруть участь у таких важливих процесах, як фотосинтез (Mn, Fe, Сu), дихання (Mn, Fe, Cu, Zn, Со), вуглеводний, жировий та білковий обміни, утворення органічних кислот і ферментів (Μη, V, Cu, Ni, Mo, Zn), процеси зв'язування вільного азоту (Мо, В, Mn, Fe), перетворення сполук азоту і фосфору (В, Zn, Cu, Mn, Мо), розвиток бульбочкових бактерій (Cu, Мо, В), є каталізаторами різних реакцій (Fe, Mn, Мо, Cu, Zn та ін.). Відомо, що Аl, В, Cu, Со, Мо, Zn виконують специфічні функції в захисних механізмах морозостійких і засухостійких різновидів рослин. Мікроелементи у живленні рослин відіграють важливу роль. Ефективне мінеральне живлення — це одна з основ успіху при вирощуванні будь-якої сільськогосподарської культури. Без збалансованої системи не можливі високі та стабільні врожаї. Систему підживлення рослин мікроелементами потрібно розробляти індивідуально для кожної культури, при цьому враховувати необхідно особливості географічного розташування та рівня виносу мікроелементів рослиною. Практичні поради по управлінню живленням рослин мікроелементами допоможуть забезпечити високий і стабільний економічний ефект.

Детальніше
icon
Практичні підходи до системи застосування добрив.

В структурі прямих витрат на вирощування основних с.-г. культур витрати на мінеральні добрива складають від 17 до 45 %. Це пов'язано з стабільно високими цінами на добрива і місцем мінеральних добрив в отриманні високого економічного результату. В зв’язку з цим, підвищення економічного ефекту від вирощування майже всіх культур в Україні сьогодні залежить від оптимізації витрат на мінеральні добрива. Світовий досвід показує, що тільки науково – обґрунтоване співвідношення основних елементів живлення, застосування доступних для рослин форм добрив в необхідні періоди розвитку рослин – шлях до підвищення ефективності добрив, забезпечення їх балансу в ґрунті, використання післядії добрив для наступних культур в сівозміні та ін. Практичне використання рідких азотних і фосфорних добрив на значних площах показало їх високу ефективність в порівнянні з традиційними туками. Крім того, використання добрив в системі точного землеробства через нові підходи диференційованого внесення добрив є дорожньою картою до оптимізації витрат на ці дорогі і цінні для рослин ресурси. Сьогодні вже вистачає теоретичних основ використання мінеральних добрив в системі вирощування с.-г. культур, але агровиробнику України потрібні практичні поради, які вони можуть отримати від нас. Пам’ятаємо, не кількість мінеральних добрив вирішує проблему в аграрному секторі, а вміння їх використовувати в часі і просторі.

Детальніше
icon
Боротьба з ущільненням ґрунтів: нові підходи.

Про проблему ущільнення ґрунтів сьогодні говорять все частіше, хоча вона в сільському господарстві виникла задовго до того, як були зроблені будь-які послідовні дослідження цієї проблеми. Критичними стали останні 30 років, коли інтенсивне виробництво, поява великої кількості важкої сільськогосподарської техніки та нехтування правильною організацією сівозмін у багатьох господарствах дуже негативно вплинули і на структуру ґрунту, і на його родючість у кінцевому підсумку. Ця проблема з кожним роком загострюється та набуває великих масштабів. Фактично, ми сьогодні можемо говорити, що ущільнення ґрунтів — це явище не тільки всеукраїнське, а й всесвітнє. Незалежно від типу ґрунтів — чорноземи це, чи суглинки — недосконалі агротехнології стають причиною переущільнення. І якщо в будівельному бізнесі ущільнення ґрунту — справа корисна, його навіть проводять спеціально, то в агробізнесі — це втрата прибутків, значна та щорічна. Наслідки ущільнення ґрунту: Руйнування структури ґрунту. Зменшення поглинання поживних речовин. Нерівномірність сходів. Зниження росту рослин та розвитку коренів. Зниження врожаю. Збільшення тягових зусиль техніки. Щільність ґрунту — фактор, який показує, в яких умовах ростуть і розвиваються рослини. Від щільності ґрунту залежать ґрунтові режими: повітрообмін, водопроникність, вологоємність, теплоємність, мікробіологічні та окисно-відновні процеси. Вона впливає на технологічні властивості, якість обробітку ґрунту. Все це впливає на кількість та якість врожаю. За пухкої будови орного шару створюються умови для підвищеного витрачання вологи на випаровування, а за щільної — несприятливі для розвитку коріння рослин. Оптимальні рішення для будь-яких господарств — це маршрутизація руху техніки, супутниковий моніторинг і рух за маркерами або спеціально створеними програмами. Але, це додаткові немалі витрати і на практиці запроваджувати ці заходи майже ніхто не квапиться. В агровиробництві використовують більшість агрегатів, які мають різну ширину захвату знарядь, тому треба перепрофілювати механіко-технічний парк таким чином, щоб увесь комплекс машин мав однакову ширину захвату знарядь. Як варіант, подбати про те, щоб ширина захвату борін, котків та інших знарядь була кратною ширині захвату базової техніки (тих же сівалок). Зробити це не так просто і не в кожному господарстві знайдуться кошти на модернізацію та переобладнання техніки. Однак і господарювати бездумно, не дбаючи про стан ґрунтів та їхню структуру, також не вийде. Якщо не починати вирішувати проблему вже зараз — поступово, частково, але вирішувати — то вже за кілька десятків років може не знадобитися жодна техніка, ні стара, ні модернізована. Бо застосовувати її буде просто ніде. Єдиної методики боротьби з ущільненням ґрунту не існує. Потрібно системно підходити до вирішення цього питання, виявляти взаємозв’язки та прогнозувати можливі наслідки. Треба відштовхуватись від якості землі, кліматичних умов та розміру свого гаманця, але потрібно пам’ятати, що земля — не безмежний ресурс і про неї треба дбати.

Детальніше
icon
Технологія високих та рекордних врожаїв сої.

Сьогодні соя серед зернобобових культур є основною складовою в структурі посівних площ і визначає рівень виробництва рослинного білка в Україні. Ця культура відноситься до стратегічних і задовольняє потреби людини в рослинному білку і олії. Соя широко обробляється в більш ніж 60 країн на всіх континентах. Це широко поширений продукт, відомий ще в третьому тисячолітті до нашої ери. За технологією вирощування сої передпосівна обробка насіння повинна стати важливим агротехнічним заходом. Але цьому ще дуже мало приділяється уваги, не в повній мірі враховують біологічні особливості та вимоги цієї культури до тепла і вологи, що призводить до спрощення елементів технології вирощування сої та зниження її продуктивності. Соя вимагає значних запасів продуктивної вологи для проростання насіння і формування врожаю. Найбільші потреби у волозі відзначають в період цвітіння, формування бобів і наливу зерна. В технології вирощування термін сівби має вирішальне значення, оскільки від цього залежать як отримання повноцінних сходів, так і умови зростання, розвитку рослин сої в період вегетації. Зернова продуктивність агроценозів сої, в першу чергу, залежить від наявності елементів живлення в ґрунті в основні фази росту і розвитку рослин. Господарства не завжди мають можливість в повній мірі застосовувати мінеральні добрива. Соя, завдяки процесу біологічної фіксації азоту з повітря, може забезпечити себе майже на 70-80% цим елементом, а також - засвоювати важкорозчинні сполуки фосфору. Але для реалізації генетичного потенціалу сучасних сортів сої і зростання їх продуктивності тільки одних макроелементів недостатньо. Слід підібрати для кожної культури індивідуальні мікродобрива, які повинні бути близькими до хімічного складу зерна і відповідати співвідношенню в складі рослинного організму. Мікроелементи - це не тільки залучені з ґрунту супутні хімічні речовини, вони є важливою складовою фітогормонів, ферментів і інших біологічно активних речовин. Без цих поживних речовин ефективний розвиток рослин буде неможливим. При високому рівні використання макроелементів під сою виникає гострий дефіцит в мікроелементах, і їх подальше споживання припиняється, що призводить до уповільнення фізіологічних процесів у рослин. Щоб привести до оптимальних параметрів всі фізіологічні процеси, варто підвищити вміст рухомих форм мікроелементів. Використання мінеральних добрив під сою набуває особливого значення в сучасних умовах. Це обумовлює пошук нових шляхів раціонального використання добрив під цю культуру. Це сприятлива культура для ґрунтів, відмінний попередник для більшості культур. Культура, яка залишає в ґрунті багато азоту, що дозволяє менше використовувати добрива для вирощування інших культур. Соя - відносно нова культура для України. У аграріїв немає багаторічної практики вирощування цієї культури. Але ж від вірних та своєчасних агротехнологічних прийомів під час сівби, вегетації і збиранні, боротьби з хворобами та шкідниками сої залежить кінцевий результат вирощування цієї культури: кількість і якість продукції. Соя - культура універсальна, рентабельна і перспективна.

Детальніше
icon
Технологія високих та рекордних врожаїв соняшника.

Соняшник є однією з найприбутковіших сільськогосподарських культур України, незважаючи на постійне коливання цін на нього. В зв'язку з цим спостерігається висока насиченість сівозмін цією культурою у всіх ґрунтово – кліматичних регіонах, навіть не традиційних для цієї теплолюбивої культури. Але актуальним питанням залишається пошук шляхів підвищення врожайності соняшника в умовах біотичних і абіотичних стресів. Генетичний потенціал соняшнику залежить від цілого ряду життєво важливих факторів, насамперед: від накопичення тепла за період вегетації, вологості ґрунту, типу ґрунтів та їх забезпечення елементами живлення, доступу повітря до кореневої системи. Крім того, до складових, які сприяють підвищенню валових зборів насіння соняшнику в Україні можна віднести такі фактори: • Сучасні високоврожайні гібриди; • Якісно підготовлене на заводах насіння соняшника; • Профілактика та боротьба з хворобами та шкідниками сходів; • Дотримання сівозміни; • Передпосівний обробіток ґрунту; • Сприятливі умови для сівби соняшника; • Оптимальна густота рослин та спосіб сівби; • Інтегрована система захисту від шкідливих організмів; • Оптимальне забезпечення елементами живлення; • Управління запиленням соняшнику бджолами; • Застосування десикації для збереження урожаю; • Своєчасне збирання врожаю соняшника Нехтування технологіями підготовки ґрунту, сівби, догляду за посівами призводить до накопичення в полях, особливо там, де немає сівозміни, великої кількості збудників хвороб, шкідників та шкодочинної рослинності. Саме це і впливає на збереження генетичного потенціалу соняшнику в більшій мірі, чим догма про порушення сівозмін. Практичний досвід вирощування соняшнику на значних площах (більше 70 тис. га), стабільна урожайність (не менше 3 т/га) може бути в нагоді кожному товаровиробнику України, який цінує час, кошти, професіоналізм.

Детальніше
icon
Технологія високих та рекордних врожаїв кукурудзи.

За останні роки, порівняно з початком 90-х років, врожайність кукурудзи в Україні зросла майже вдвічі. Значна роль в цьому належить генетичному і технологічному прогресу у розвитку та врожайності кукурудзи. Кукурудза стає в перших рядах найбільш рентабельніших культур в Україні, приносить державі чисельні валютні надходження. Сучасні гібриди кукурудзи – це рослини, які потребують високоінтенсивної технології вирощування. Ця технологія необхідна, щоб ці гібриди могли досягти високої врожайності в Україні. При дотриманні системної інтенсивної технології можемо розраховувати на високий прибутковий урожай. Які пропонуються сучасні рішення для отримання високих і стабільних урожаїв (10 – 12 т) по кукурудзі в Україні: Вимоги сучасних гібридів до температури ґрунту. Управління кислотністю. Підготовка ґрунту восени (боротьба з ущільненням – рихлення до 45 см). Застосування системи точного посіву. Внесення рідких азотних і фосфорних добрив. Підбір безпечних гербіцидів з врахуванням генотипів. Інше. Грунтово – кліматичні регіони для вирощування кукурудзи в Україні надзвичайно різноманітні, що суттєво впливає на ріст, розвиток рослин і формування максимальної продуктивності культури. Насамперед необхідно враховувати характеристики сучасних гібридів, їх відношення до температури ґрунту, вмісту іонів водню, реакцію на ущільнення. І не потрібно нехтувати сучасними технологічними рішеннями. Практичний досвід вирощування високих урожаїв кукурудзи (більше 10 т) на великих площах (більше 100 тис. га) допоможе оптимізувати витрати аграріям України, отримати дорожню карту до високих і стабільних урожаїв.

Детальніше
icon
Технологія високих та рекордних врожаїв озимої пшениці.

Пшениця є однією із основних зернових культур, яка вирощується в Україні. Протягом останніх десятиліть Україна входить в десятку країн - провідних виробників пшениці в світі. Зерно цього злаку містить багато корисних речовин і мікроелементів: клейковина, білок, кальцій, фосфор, магній, калій. Пшениця активно використовується в продовольчих цілях у всіх країнах світу. Але, на жаль, урожайність озимої пшениці на 2 – 3 т нижче, чим в країнах Європейського Союзу. І причина в цьому не тільки в кліматичних умовах. Технологія вирощування озимої пшениці буде ефективною тільки тоді, коли вона буде гармонійно працювати в системі: ґрунтово-кліматичний потенціал – рівень родючості ґрунту – попередник – сорт – строки сівби – норми висіву – збалансована система живлення, збалансований стан агрофітоценозу – раціональний обробіток ґрунту, збір і розміщення врожаю. Які ж основні передумови отримання високих урожаїв озимої пшениці? Насамперед - це вибір сортового складу озимої пшениці, який для кожної ґрунтово-кліматичної зони різний. Одним із основних критеріїв високого потенціалу врожайності сорту озимої пшениці є створення продуктивного колосу (1,8–2 г), можливість формувати високу густоту (до 600–800 продуктивних стебел на 1 м2), створення генотипів з висотою 70–90 см з співвідношенням зерна озимої пшениці до соломи 1:1. Для підвищення інтенсивності фотосинтезу слід збільшити ширину листків і розмістити їх під меншим кутом відносно стебла. Пшениця озима вимагає постійного контролю і захисту. Для отримання високого урожаю озимої пшениці треба дотримуватися наступних рекомендацій: Підбір сортів для конкретної ґрунтово - кліматичної зони; Своєчасна сівба восени в якісно підготовлений ґрунт; Внесення фосфорних і калійних добрив в залежності від агрохімічних аналізів; Управління азотним живленням (дробне внесення, вибір правильних форм); Використання мікроелементів, магнію, сірки; Застосування інтегрованої системи захисту посівів; Інше. Надзвичайно важливо забезпечити рівномірний розвиток головного і бокових пагонів пшениці. Сміливий перехід на нові прогресивні технології, на ефективніші форми використання матеріальних ресурсів, концентрація їх насамперед на тих напрямах, які можуть дати прибуток, — це шлях до виходу зі складної ситуації, яка створилась в аграрному секторі України.

Детальніше
icon
Технологія високих та рекордних врожаїв озимого ріпаку

Правильний технологічний підхід дуже важливий для вирощування високих і стабільних урожаїв ріпаку. Особливе значення має дотримання сівозміни, особливо в умовах жорсткого хімічного пресу на неї, застосування сумнівних продуктів для захисту посівів від шкідливих організмів. Нехтування цим призводить до значного зниження врожайності культури. Важливо приділяти особливу увагу точному висіву даної культури та заходам, які пов’язані з обробітком грунту. Також велике значення має підбір гібридів, строки та норми мінерального живлення, внесення мікроелементів, профілактичний захист посівів від шкідників. До складових, які сприяють підвищенню валових зборів ріпаку в Україні, можна віднести такі фактори: Сучасні високоврожайні та пластичні гібриди; Дотримання сівозміни; Якісний передпосівний обробіток ґрунту; Сприятливі умови для сівби ріпаку, особливо управління рослинними рештками попередника; Оптимальна густота рослин та спосіб сівби; Інтегрована система захисту від шкідливих організмів; Оптимальне забезпечення елементами живлення і мікроелементами; Управління запиленням ріпаку бджолами; Застосування десикації для збереження урожаю; Своєчасне збирання врожаю ріпаку. Грунтово – кліматичні регіони для вирощування ріпаку в Україні надзвичайно різноманітні, що суттєво впливає на ріст, розвиток рослин і формування максимальної продуктивності. Насамперед необхідно враховувати характеристики сучасних гібридів, їх відношення до температури в зимовий період, кислотністю ґрунту, реакцію гібридів на ущільнення. І не потрібно нехтувати сучасними технологічними рішеннями. Доступ до самих новітніх технологій вирощування ріпаку на великих площах, не тільки України, а і країн Європейського Союзу. Особиста участь в отриманні урожайності ріпаку від 4,5 до 6 т/га, стане дорожньою картою до технології високих урожаїв ріпаку в різних ґрунтово – кліматичних умовах України.

Детальніше